В лабіринті думок, в павутинні шляхів загубилася.
Серед болю і сліз у полоні страхів опинилася.
Хтось скажіть, що нема, що усе це жахіття скінчилося,
Що учора вже заново з попелу все відродилося.
Встань, Країно, з колін! Доки будеш терпіти зневолення?
Скільки будеш прощати знущання, свавілля й “оголення”?
Нащо віриш брехні й потураєш чужим задоволенням?
Піднімись і живи, як нащадок князів добротворення!
***
У відлунні думок чутно спів тихий так і не скорених,
Кличе гомін той жити у гідності нас, уже зморених,
Відродитись у волі, колись на рабів перетворених,
І загоїти шрами від ран, лиш словами знеболених.
09.12.2018
Встань, Кра но!
© Copyright: Леся Мороз-Рекотова, 2018
Свидетельство о публикации №118120900998
Свидетельство о публикации №118120900998
Рецензии