Рожеве слоненя

Рожеве слоненя! Казка

Ільїна Світлана

Колись рожеве слоненятко
Дізнався, що він інший, ніж усі.
Він був таким, як жабенятко.
Не мав він знати о собі!

Зростав, не помічая навіть,
Нема ж рожевих слоненят!
Слону образливо розкажуть!
Це важко чути від малят!

Шукати фарбу став відразу!
Щоб колір був як всі слони!
Батьки любили, без наказу!
А друзі дражнять. Пустуни!

Так, слон знайшов чудову фарбу.
Просив пофарбувати тата він,
Змінивши колір, затанцює самбу.
Батьки зраділи як і їхній син.

- Тепер такий же, як усі!
Подумав слон вродливий.
Все переміниться в житті!
Він більше не жахливий!

Щасливий тиждень цей пройшов.
Та не чекали, дощ пішов,
А колір змився. Слон дрожав.
Став він рожевий, заридав.

Слоненята дуже розсміялись,
Що пофарбований цей слон.
Дражнили дуже і знущались.
А слон слонихи чує стон.

Слониха лапку підвернула,
Просила допомоги у нього.
І з ним за кактус завернула,
Кого ж просить, як не його?

Він зі слонихою був щірий.
Та і почув, що він той слон,
- Якій вродливий й дуже милий!
А ніжно-рожевий, як сон!

Краса душі, завжди це найкраща.
І слон цей, набагато кращій!
Чим ті слони, що ображали.
Допомогти не побажали.

Тепер вони завжди дружили.
Сміялись і цукерки їли.

Він зі слонихою здружився,
В друг друга сильно закохались.
Дорослим потім одружився,
І в них малята появлялись.

Вони сім'єю добре жили,
Та разом страхи пережили!
Напевно, треба бути собою!
І управляти долею с жагою!

Ільїна Світлана.

Зроблен переклад з російської
7.12.2018р.