вогням мiста

Ті міста найгарніші, в яких є велика вода (річка, озеро, став, водосховище).
Обділені цим, скільки б краси в собі не мали, не такі вони.
Відображення міста у водах - це наче ще одне місто, мокре і не стійке, рухливе, живе, неспокійне і спокійне.
Вода - як облямівка, фон, мереживо міста, а чого варті самі мости.
Як мене приваблює та вода, тягне очі до себе, і куди б я не йшла, яка б краса не кликала мій погляд, вони, очі ці, прагнуть побачити небо цього міста  мокрим і живим, у русі його великих вод.
Надзвичайне видовище!
Без водойми місто сухе у сприйнятті душею, жИли життєдайности роблять свою і практичну, і естетичну справу мимоволі.
Знайдіть мокрі  очі дорогого/рідного міста, десь вони є, адже населені пункти засновувались поблизу артерій забезпечення, і може не на виду, на окраїні, чи навіть підземно хлюпає об берег своїми водами воно - дзеркало, яке бачить і чує рух життя жителів своїх берегів.
І де я тільки не була, (а як багато де я ще не була), я шукаю очима вологу, тому що в її очах, як і в моїх, відображається
енергія руху клітин/елементів, і мені не терпиться порівняти, чи однаково милується життям свого міста ріка , як і я, що прийшла знайти її  погляд.
А чого варті вогні ночі, що тонуть у водному плесі, хлюпочучи спокоєм завершення дня.
Не дайте заснути собі,  йдіть разом з нею споглядати  це видовище в темну пору..