Iнстинкт самознищення

Є люди, що зовсім себе не цінують,
Живуть задля когось, себе присвятивши.
Зіткнувшись з жорстокістю-душу катують,
Шукають у собі причину, зітхнувши.

І настрій втрачають, і блиск у очах,
Шукаючи віру у щирість людську.
А згодом панічний з'являється страх,
Бо ж самі дозволили долю таку.

Знецінюють все, що можливо змінити,
Бодай через підлість окремих героїв.
Та слід пам' ятати про себе і жити
Для тих, хто не ранить вас зрадою злою.

Інстинкт самознищення вкрай небезпечний.
Викреслюйте тих, хто до нього штовхає.
Тут жалість до когось зовсім недоречна,
Навіщо оте прямування до краю?

Вам в старості діти спасибі не скажуть
За те, що у жертву себе посвятили.
Ба, гірше: зростуть і рукою помашуть.
І звідки тоді ви дістанете сили?

Спілкуйтесь із справжніми, підлість минайте,
Навіщо пускати в життя лицемірів?
Про старість спокійну замолоду дбайте,
Не реанімуйте розбиту довіру.

Інстинкт самознищення. Ні, не включати!
Терпіння, повірте, має обмеження.
Приємніше справжнє життя проживати.
Вже зараз вмикайте самозбереження.