Нікому не потрібні
Мої вірші нікому не потрібні,
Але душа,так хоче на папір.
Рядки прості,і трішки наче бідні,
Мабуть душа затерлася до дір
Та все одно благає порятунку,
І часом плаче,як мале дитя.
Шукає у рядках собі притулку,
І прагне словесами до життя!
Спинається на ноги,зріє словом
Хоча і біль дається їй взнаки.
Усі слова просіє від полови,
Вірші спече із справжньої муки.
05 12 2018 р
Вікторія Р
Нiкому не потрiбнi
© Copyright: Виктория Гребенюк Роженкова, 2018
Свидетельство о публикации №118120508389
Свидетельство о публикации №118120508389
Рецензии