Тёмная флейта

 Играет ветер - на тёмной флейте стволов прощёных яблонь.
 Сквозь письмена цветенья - пьют каменое небо - колокольцев  солнц.
 Лепет дождя покрывает своим сном - твои губы и темя.
 На цыпочки твоего голоса - встают ласковые зёрна звёзд.
 Мы с тобой прячемся в золотистое горло - признаний луны.
 Неба синь вновь легка - над медово-жёлтой зарёй забытья.
 В напёрстках цветов - пред глазами уснувшего Бога-
 Медленно оживают - прозрачные храмы капель.
 На стрекозиное крылышко дня - садится ангел твоей улыбки.
 Арфы сонных ветвей - исцеляют утро - крови твоей.

*   *   *   *  *   *


Перевод на ирландский язык- Шон Маклех Патрик
Татьяна Кисс-Чёрное Древо-Перевод-Шон Маклех Патрик
Tatiana Kiss Crann dubh

Dubh Oiche Crainn - aiseiri
ar na dtonnta an anam nuabheirthe -
ar giolcacha ghatha bhunaithe - do domhan.
Snamhann san seala orga -
Loblolly bad ghealach.
Fireflies Realtai Broken - eitilt
Fearthainne chorcra do Ghrian -
teacht radharc - neamh agus talamh.
An anail de d'anam - glacadh eas,
i - do - Crucifixion agus Oilean na Deascabhala ar breacadh an lae -
Dubh Oiche Crainn!

*   *   *   *   *  *   

Написать рецензию:

Красота, конечно. Что-то чарующе-потустороннее...
как буд-то в легкой дреме, за другим миром наблюдаешь...
Очень понравилось стихотворение!
Ирина Суворова- 16.01.2016г.

Перевод Лены Грама

Виграє вітер-на темній флейті стволів дарованих яблунь.
Крізь письмо цвітіння-п'ють кам'яне небо-чаші дзвіночків сонця.
Лепет дощу вкриває своїм сном-твої губи та тім'я.
На самому краєчку твого голосу-з'являються ласкаві зерна зірок.
Ми з тобою ховаємся в золотисте горло-сповіді місяця.
Неба синь знову легка-над медово-жовтою зорею забуття.
В наперстках квітів-перед очима дрімаючого Бога-
Неспішно оживають-прозорі хороми крапель.
На бабчине крило сьогодення-сідає ангел твоєї усмішки.
Арфи сплячих вітів-лікують ранок-крові твоєї.


*    *    *  *    *   *   *  *


Рецензии
Виграє вітер-на темній флейті стволів дарованих яблунь.
Крізь письмо цвітіння-п'ють кам'яне небо-чаші дзвіночків сонця.
Лепет дощу вкриває своїм сном-твої губи та тім'я.
На самому краєчку твого голосу-з'являються ласкаві зерна зірок.
Ми з тобою ховаємся в золотисте горло-сповіді місяця.
Неба синь знову легка-над медово-жовтою зорею забуття.
В наперстках квітів-перед очима дрімаючого Бога-
Неспішно оживають-прозорі хороми крапель.
На бабчине крило сьогодення-сідає ангел твоєї усмішки.
Арфи сплячих вітів-лікують ранок-крові твоєї.

***Якось так! З повагою Олена.***

Лена Грама   05.12.2018 18:18     Заявить о нарушении
Дорогая Леночка,
благодарю Вас!

Татьяна Кисс   05.12.2018 19:58   Заявить о нарушении