Тёмная флейта
Сквозь письмена цветенья - пьют каменое небо - колокольцев солнц.
Лепет дождя покрывает своим сном - твои губы и темя.
На цыпочки твоего голоса - встают ласковые зёрна звёзд.
Мы с тобой прячемся в золотистое горло - признаний луны.
Неба синь вновь легка - над медово-жёлтой зарёй забытья.
В напёрстках цветов - пред глазами уснувшего Бога-
Медленно оживают - прозрачные храмы капель.
На стрекозиное крылышко дня - садится ангел твоей улыбки.
Арфы сонных ветвей - исцеляют утро - крови твоей.
* * * * * *
Перевод на ирландский язык- Шон Маклех Патрик
Татьяна Кисс-Чёрное Древо-Перевод-Шон Маклех Патрик
Tatiana Kiss Crann dubh
Dubh Oiche Crainn - aiseiri
ar na dtonnta an anam nuabheirthe -
ar giolcacha ghatha bhunaithe - do domhan.
Snamhann san seala orga -
Loblolly bad ghealach.
Fireflies Realtai Broken - eitilt
Fearthainne chorcra do Ghrian -
teacht radharc - neamh agus talamh.
An anail de d'anam - glacadh eas,
i - do - Crucifixion agus Oilean na Deascabhala ar breacadh an lae -
Dubh Oiche Crainn!
* * * * * *
Написать рецензию:
Красота, конечно. Что-то чарующе-потустороннее...
как буд-то в легкой дреме, за другим миром наблюдаешь...
Очень понравилось стихотворение!
Ирина Суворова- 16.01.2016г.
Перевод Лены Грама
Виграє вітер-на темній флейті стволів дарованих яблунь.
Крізь письмо цвітіння-п'ють кам'яне небо-чаші дзвіночків сонця.
Лепет дощу вкриває своїм сном-твої губи та тім'я.
На самому краєчку твого голосу-з'являються ласкаві зерна зірок.
Ми з тобою ховаємся в золотисте горло-сповіді місяця.
Неба синь знову легка-над медово-жовтою зорею забуття.
В наперстках квітів-перед очима дрімаючого Бога-
Неспішно оживають-прозорі хороми крапель.
На бабчине крило сьогодення-сідає ангел твоєї усмішки.
Арфи сплячих вітів-лікують ранок-крові твоєї.
* * * * * * * *
Свидетельство о публикации №118120406623
Крізь письмо цвітіння-п'ють кам'яне небо-чаші дзвіночків сонця.
Лепет дощу вкриває своїм сном-твої губи та тім'я.
На самому краєчку твого голосу-з'являються ласкаві зерна зірок.
Ми з тобою ховаємся в золотисте горло-сповіді місяця.
Неба синь знову легка-над медово-жовтою зорею забуття.
В наперстках квітів-перед очима дрімаючого Бога-
Неспішно оживають-прозорі хороми крапель.
На бабчине крило сьогодення-сідає ангел твоєї усмішки.
Арфи сплячих вітів-лікують ранок-крові твоєї.
***Якось так! З повагою Олена.***
Лена Грама 05.12.2018 18:18 Заявить о нарушении