Навіщо з тобою зайшли так далеко,
Де нас поглинало пекельне мовчання,
Свідомість тонула, я чув небезпеку:
Мов крига на сонці розтане кохання,
Бо в нього ні іскри нема, ні надії,
Замурзані часом банальні зізнання
З'їдали смачні, примітивненькі мрії,
І пристрасть, і щирі душі поривання.
Ця осінь зіграє на шурхоті листя
Романси прощання, тихенькі та кволі,
Бо ці почуття – це ілюзія чиста,
І ми не зустрінемось більше ніколи.
Iлюзiя чиста
© Copyright: Максим Чурков, 2018
Свидетельство о публикации №118120304627
Свидетельство о публикации №118120304627
Рецензии