I не дивуй, що я прийду зненацька... Лiна Костенко

Оригінал:



... І не дивуй, що я прийду зненацька.
Мені ще ж побороти переляк.
На штурм Бастилій – легче,на Сенатской.
А от до тебе – я не знаю як.
Вже одпручалась гордістю і смутком,
одборонилась даллю, як щитом.
Як довго йшла до тебе, як нехутко,
і скільки ще і сумнівів, і втом!
Прийми мою понівечену душу,
збагни й пробач мій безнемірний острах.
Дай хоч на мить не зрозуміти "мушу" –
це перше слово з букваря дорослих.
Мені без тебе сумно серед людства.
Вже людству не до себе й не до нас.
А дика груша світиться як люстра.
І чутно гомін тополиних трас...
© Ліна Костенко, Листопад 12, 2015, 15:55


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


…Не удивляйся, что приду внезапно,
Что побороть мне нелегко испуг.
На штурм Бастилий – просто. На Сенатской…
А вот к тебе – как побороть недуг?..
Я отбивалась горделиво-смутно,
Отгородилась далью, как щитом.
Как долго шла к тебе, как неуютно,
И сколько же  сомнений и «потом»!
Прими же  изувеченную душу,
Пойми, прости: мой страх – владычный царь.
Всегда "должна"... Но это слово душит:
Ведь им наполнен взрослый мой букварь.
Но без тебя среди людей мне грустно,
Со-обществу – не до себя и нас…
А дичка-груша светится, как люстра.
Слышнее песня тополиных трасс…


* -должна - на укр.
Фото из Инстаграм