редакция
Яка шалена тиша, де Митець
Розбризкав краплі осені в провулку...
І я вбираю серцем Трускавець
Як місто для останнього притулку.
Вечірнє сонце золотить хрести,
А згодом неба край ніяковіє,
Ще мить - і спалахне! До німоти, -
Така краса... Тремтять на сонці вії,
Не в змозі приховати пасмо сліз...
Як хочеться дожити ще й до ранку!
Обручкою медово сяє ліс.
Бурштинами розшита вишиванка
Моєї долі в надвечірній час.
Вдалося душу зберегти чутливу...
І лісу прикарпатського свіча
Горить, горить... не зазнає опливу.
……………………………………
...Я не забула серцем Трускавець…
І з ранку він в засніженім уборі
Мені наснився…радість, а не горе,
Мій оберег…всі біди – нанівець!..
2004-2005-20018
Фото из Инета
Трускавецький романс...
© Copyright: Светлана Груздева, 2018
Свидетельство о публикации №118120207937
Свидетельство о публикации №118120207937
Рецензии
Светунечка, очень славненько после редакции. Оптимистично! Так держать!
Вера Бондаренко-Михайлова 02.12.2018 18:54 • Заявить о нарушении
Вера Бондаренко-Михайлова 02.12.2018 18:54 • Заявить о нарушении
СпасиБо, Веронька!
Отнесу в рубрику "Романсы"...будет такой - на мове)...чему я очень рада!:))
Обнимаю признательно,
зайду на твоё новое,
я
Светлана Груздева 02.12.2018 19:05 Заявить о нарушении
Отнесу в рубрику "Романсы"...будет такой - на мове)...чему я очень рада!:))
Обнимаю признательно,
зайду на твоё новое,
я
Светлана Груздева 02.12.2018 19:05 Заявить о нарушении