ТЛО
Всмак доля взяла нас і вичавла
Зцілована у прірві. Хай – пролог!
Весь рай уяв – дарма. Вона тягла
Між пустки зорь на дні перестог
Єство людське. Ніч п’яна вибігла
У пастку тиші (здичавілий смог
Навколишньої мряки). Людська гра
В зойк впала мить удаваних вимог
І згинула у ній. Душа! Перемогла
Пологи таїнства й любов? Є Бог
В пелюстках офірованого дна?
Чи в тлі кохання – вічний епілог.
Павло Гай-Нижник
30 листопада 2018 р.
Тло
© Copyright: Павло Гай-Нижник, 2018
Свидетельство о публикации №118120207899
Свидетельство о публикации №118120207899
Рецензии
