В холодном и бренном мире,
Где счастье ткут из прощаний,
Мы разве с тобой смогли бы
Простить бескорыстно отчаяние?
Корить себя будем вечно
Лишь только за то, Боже мой,
Что сердце стало беспечно
Вдруг биться в истоме немой?
Зачем укорять за привет?
За тот робкий взгляд, что пьянит?
Ты солнышком будешь пригрет.
Пусть эта печаль отзвенит.
Лiна Костенко
У світі злому і холодному,
де щастя зіткане з прощань,
чи ми пробачим одне одному
цю несподівану печаль?
Чи будем вік себе картати?
Але за віщо, Боже мій!
За те, що серце калатати
посміло в ніжності німій?!
За ті передані привіти?
За тихий погляд, що п'янить?
Нехай це сонечко посвітить.
Нехай ця туга продзвенить
В холодном и бренном мире
© Copyright: Наталья Яшина, 2018
Свидетельство о публикации №118120201304
Свидетельство о публикации №118120201304
Рецензии