Осiнь з вiтром цiлувалась в лузi.. Iрина Смульська

Оригінал:


Осінь з вітром цілувалась в лузі,
він їй коси -віти розплітав,
про кохання шепотів подрузі,
з неба жовту зірочку дістав.
Радісна весела осінь-панна,
вірила вітриську без вагань.
Та чекала подружку омана-
нездійсненна мить її бажань.
Листя скубав вітер і сміявся,
знав,що все скінчиться раптом враз,
бо невперше він в коханні клявся,
ошукав і зрадив без образ.
Все навколо стихло,тільки тиша
марнувала осені лице,
павутиння на кущах розвішав,
вітер стих десь поміж ялівцем.
Заридала осінь,закричала,
догоріла в фарбах золотих,
довго під дощем вона зітхала,
танула в метеликах сльоти.
© Ірина Євдокимова.


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Осень с ветром в поле целовалась,
Он ей косы-ветви расплетал,
Про любовь ей нашептал немало,
С неба чудо-звёздочку достал.
Радостною стала Осень-панна,
Без сомнений вверилась ему.
Но надежда полнилась обманом…
Сбыться не судилось ничему.
Листья ветер взвихрил и смеялся,
Видно, знал, что это только вид…
Не впервые же в любви он клялся:
Окрутил и предал без обид.
Всё вокруг притихло…тишина лишь
Пригашала осени лицо,
Паутины на кустах стонали,
Ветер стих под горкой, за сельцом.
Зарыдала осень, закричала,
Догорела в ярких мотыльках.
Долго под дождем она вздыхала
О своих несбывшихся мечтах.


Аватар из Инета