Стояв зимою сирота
Стояв обідраний, холодний,
В душі і в серці пустота,
Три дні не їв, дуже голодний…
Маленьку руку простягнув,
А люд іде, ніби й не бачить,
Гарячу слину проковтнув,
Хлопчак стоїть, і гірко плаче.
Тато помер, мами нема,
Нема до кого притулитись,
Та раптом думка: ‘’ То дарма,
Треба до Бога помолитись!..’’
І каже: - Господи, почуй,
Якщо не вмру, а буду жити,
Допоможи і порятуй,
То буду я Тобі служити!..
І він дорогою пішов,
Пуста торбина за плечима,
Ніде підтримки не знайшов,
Сум в серці, й зморшки під очима.
Настала ніч, темрява скрізь,
Уже поснули усі люди,
В солому, в скирту, він заліз,
Ох, густюки як колють всюди…
Ніч довга… в шлуночку пече,
Ранку діждався бідолаха,
Торбину кинув на плече,
Й в село пішов малий невдаха…
Скільки вже верст в сльозах пройшов,
Сили нема, як далі жити?
Ось до села він підійшов,
Вирішив хліба попросити:
‘’ Подайте ви ради Христа,
Кусочок хліба сиротині,
Вже п’ятий день мої вуста,
Їжі не бачили донині…’’
В хазяїв миска на столі,
В мисці вареники в сметані,
Графин з горілкою стоїть,
І хазяї обоє п’яні;
Сало нарізане лежить,
І пиріжки лежать рум’яні,
Кажуть: ‘’ Ох, важко нині жить,
Мовляв, часи тепер погані;
Де хліба взяти нам тобі?
Сам, бачиш, хліба я не маю,
Не поможу в твоїй журбі,
Пиріжки з салом наминаю;
До церкви, голубе, піди,
Може тебе там хтось почує,
Минеш голодної біди,
Якщо Сам Бог там порятує,
А зараз з дому вийди геть,
Бо ще помреш, буде морока,
Якщо тебе здолає смерть,
Без тебе добре нам, нівроку!..’’
В хлопчини крутиться в очах,
А ці злі люди сиротину,
На превеликий сум і жах,
Із хати випхали у спину…
Що вже й казать: чи дасть бідняк,
Який і сам їжі немає,
Але ж то зрозуміти як,
Як багач з хати виганяє?..
Так цілий день він сніг топтав,
Шукав поїсти та притулку,
Раптом знеморений упав,
Безсилий в темнім переулку.
Вже зорі вкрили небеса,
І нічка набирає силу,
Яка краса, яка краса,
А я піду живим в могилу…
Він горілиць в снігу лежить,
Безпомічний і на морозі,
Ох, як би ще хотілось жить,
І на очах застигли сльози…
Раптом відкрились небеса,
Він бачить маму, бачить тата,
І Сам Христос, о, чудеса,
З Ним хорів Ангелів багато;
Все в красі Господа блищить,
І ніби загорілось небо,
Як хочу я з Ісусом жить,
Мені туди пошвидше треба!..
О, дивне місто, де Христос,
Мов ясне сонце, в небі сяє,
Там нема смутку і погроз,
Там кожен радісно співає;
І арфи й гуслі видають,
Свої благословенні звуки,
І гілки пальмові беруть,
І мама й тато в свої руки;
І кажуть: '' сину, йди сюди,
Іди, не мерзни на морозі,
Тобі Сам наш Христос Святий
З очей зітре застиглі сльози!!!...
І тепло стало на душі,
Вже й холоду не відчуває,
І на снігу, в нічній тиші,
Цей сиротина замерзає…
Хлопчина руки простягнув,
Хотів іти до мами й тата,
Та гучний голос враз почув:
'' На землі справ в тебе багато;
Коли скажу, - тоді підеш,
Ну, а тепер ще мусиш жити,
На землі щастя ще знайтеш,
І будеш ти Мені служити!...''
Раптом диякон з церкви йшов,
Ішов з вечірнього служіння,
І сироту в снігу знайшов,
І дав Бог хлопчику спасіння;
Диякон з себе пальто зняв,
В нього закутав сиротину,
І міцно-міцно обійняв,
Й поніс його в свою хатину…
З дружиною старались вдвох,
І відтирали до пів-ночі,
І простогнав хлопчина: '' О-ох-х…'',
І в сироти відкрились очі…
…Кипів в кімнаті самовар,
Хлопчину чаєм напували,
Потім пили смачний узвар,
І все у нього розпитали…
'' Я – сирота, батьків нема,
Шукав я хліба та притулку,
Коли ж прийшла нічна пітьма,
В снігу упав у переулку…''
І хлопець людям розказав,
Яка спіткала його доля,
А потім лагідно сказав:
На все хай буде Божа воля;
Переночую я у вас,
А потім вирушу в дорогу,
У завтрашній ранковий час,
Якщо буде угодно Богу…''
Хлопця поклали на печі,
Ковдрою теплою накрили,
Диякон з жінкою вночі,
Всю ніч про нього говорили:
- Що скажеш, люба ти моя,
Щоб сироту усиновити?...
- - Про це скажу, - думала я, -
Хай би лишався у нас жити;
Адже дітей у нас нема,
Лікарі кажуть, що й не буде,
Милість Господня це сама,
Якщо він нам за сина буде;
Та чи захоче це хлоп'я,
У нас лишитися, щоб жити?
Давай за це і ти, і я,
В молитві Господа просити,
Щоб полюбили ми його,
Були за маму і за тата,
Давай же Господа свого
Будемо ми про це благати;
Й щоб цей нас хлопчик полюбив,
І був до смерті нам за сина,
І щоб для слави Бога жив,
І був свята Божа дитина!..
І так подружжя це святе
В молитві на коліна стали,
Що в серця Бог поклав, про те,
В сльозах і щирості благали.
Ось вранці сонечко зійшло,
Хазяйка снідати зварила,
Хлопець відчув таке тепло
Ніби-то мама говорила;
Хазяїн щирий, добрий був,
Радів, сміялися багато,
І враз хлопчина цей відчув,
Що чимось схожий він на тата…
Ось і поснідали… пора
Мені збиратися в дорогу,
Дозвольте, - каже хлопець,- я
Хочу подякувати Богу;
І на коліна він стає,
Щиро до Бога промовляє,
Що такі люди в Бога є,
Хай їх Сам Бог благословляє;
І він Творя щиро просив,
Що були мокрі від сліз очі,
Щоб їх Господь благословив,
І дав усе, що вони хочуть!..
Його ці люди обняли
І кажуть: - Дорога дитино,
Дай Боже, щоб тобі були
Батьки ми, а ти нам за сина…
З радості плакали усі,
Що у ті радісні хвилини,
Дав сироті Господь батьків,
А їм, бездітним, дав Бог сина!..
… Роки, немов вода пливуть,
Диякон з жінкою старенькі,
З ними до церкви разом йдуть
Внучатка радісні й гарненькі,
А пастор, що був сирота,
З кафедри Біблію читає,
І про Спасителя Христа
З любов'ю всім розповідає…
-.-
Скажу, о друзі, вам усім,
Що це було не випадково,
Щастя приходить у той дім
Хто щиро вірить в Боже Слово;
До Бога кличе хто в біді,
І неодмінно Йому вірить,
На поміч прийде Він тоді
Й благословіння дасть без міри!!!...
8.11.- 2013 р.
Свидетельство о публикации №118112906867