Війна, що невпинно вже б`є кулеметом по скронях,
Яка відібрала життя українців – героїв
Скажіть, ну навіщо так склалася доля,
Що молоді люди впадають у відчай,
Не знаючи буде чи ні їхне завтра
Але попри це не складають ті зброї
І боряться, щоб захистити країну,
В якій чоловік не жахається болі
Він йде лиш вперед, не пускаючи ворога
Ну скільки вже можна йти цій війні?
Хай мир буде, і закінчаться ті сльози
Батьків і сестер, діточок і братів,
Сьогодні всі моляться за Україну,
За тих моряків, що в полоні, як в пастці
Надія нехай не вмирає ніколи
І Бог збереже Україну назавжди
Завтра
© Copyright: Татьяна Алексеева 17, 2018
Свидетельство о публикации №118112904870
Свидетельство о публикации №118112904870
Рецензии
