Запроси мене в свою оселю, де навпрочуд так затишно, тепло
Кіт лягає на теплі коліна і муркочить про своє життя
Хай там музика грає невпинно в стилі джаз, але хочеться ретро,
Щоб згадати моменти ліричні, знов пірнувши в оті почуття,
Коли хочеться бігти, літати, забуваючи про дні і ночі
Тільки щоб доторкнутись до нього, знов цілуючи теплі вуста
За вікном білий сніг, і сніжинки на тім підвіконні,
Мовби згадка про вечір, коли шоколадом мене годував
І ми пили вино, їли фрукти. Це було не спросоння
Він тоді тільки вперше сказав, як на мене чекав
Я дивилась на нього, ковтаючи сльози від щастя
І здавалось, що в світі нас двоє, і більше нікого нема
А тепер, ніби зник він назавжди. Немає і звістки
Кажуть, що він поїхав далеко на ПМП
Мабуть, ми і насправді були з ним не схожі, а різні,
Якщо він не зберіг назавжди свої почуття…
Ретро
© Copyright: Татьяна Алексеева 17, 2018
Свидетельство о публикации №118112904422
Свидетельство о публикации №118112904422
Рецензии