Зелен холми

Спати було вже не важко,
Відтепер так буде завжди.
Забув сьогодні про ті пляшки..
Не слухав мами поради.

Опинившись на кордоні,
Забути мусив про себе.
Вже не в своїм я полоні,
По душі Вона скребе..

Без терпіння йду у гору,
Співаю тихо і повільно..
Згадаю щасливу пору,
Коли грав не самостійно.

Мушу сьогодні служити,
Всупереч друзям і рідним.
Щоб спокійно(?) Завтра жити,
Без душі, натхнення, тільки...

В пошуках білого світла,
Пальці збирають мозолі.
В темряві бачу лиш крихти
Моєї щасливої долі.

Крізь болота, морози і сни
Піднімусь єдиним шляхом.
Як вчора, як завтра, завжди..
Мене не лякають теплом.

Один і той самий наказ:
"З нуля до восьми, ваш правий"
А я як свій власний баласт,
Від свободи знову тікаю!


Рецензии