Моєї віри вистачить на обох.
Ти заплющ очі і протягни долоні.
Вже немає хворих і вихідних.
І на вулиці знову від зливи повінь.
Знов залишився попіл нездійсненних мрій.
Я сиджу день за днем, не виходячи, вдома.
Мені треба дихати там, де ти,
І душа моя тремтить напівгола.
Моєї віри вистачить на обох.
Я пишу тобі думками по хмарах.
Не потрібно мені обіцянок, молитв...
Я тобою невиліковно... марю.
Я тобою...
© Copyright: Лиса 25, 2018
Свидетельство о публикации №118112607893
Свидетельство о публикации №118112607893
Рецензии