Вершина

Всі  ми  линем  на  вершину,
Вона ж  в  кожного  своя.
Хто  в  дорозі  не  загинув, 
Той  свою  таки  дістав.

Вісімдесят  - вершина  віку
І  хто  в  житті  її  здолав
Бога  за  бороду  посмикав
Якщо  й  багатсва  не  надбав.

Здобув  рОки,  честь  і  славу
На  вікИ   чи  пережив,
Любив  життя,  мов  забаву
Та  й  робив  в  нім,  що  хотів.

Маля,  дитя,  пастух,  учень,
Юнак,  студент  та  аспірант  -
Життя  піднесло  досить  круто,
Бо  мав  мету,  плекав  талант.

Дякуй  своїм  тату  й  мамі,
Що  зродили  й  підняли,
Вмолили  долю  невблаганну,
Путівку  у  життя  дали.

Дякуй  Богу,  що  знайшов
На  світі  свою  половинку,
Та  ним  освячену  любов
На  спільність,  щастя  і  на  вчинки.

Сім’ї  подякуй,  що  з  тобою
Росла,  міцніла  і  цвіла,
А  ти  в  ній  був  самим  собою
І  мав  в  польоті  два  крила.

Щира  вдячність  людям,  близьким,
Краю  рідного  просторам,
Найчарівнішій  Вітчизні,
Що  з  тобою  завжди  поряд.

Звівсь  на  вершину  -  оглянись:
Тут  до  багатства  у  роках
Здобутки  й  втрати  додались,
Де  твій  проліг  життєвий  шлях.

Коли  піднявся  на  вершину  -
Вона  підкорена,  твоя,
Раз  шлях  обрав  і  не  покинув -
Знати  своє  в  житті  дістав!

Від  Києва  й  до  Сіднея
В  СКАЙПІ  чаркували
Щоб  вершинні  ювілеї
Життям  надихали!
      25. 11. 2018 р., Київ