Усі завжди і щось нам винні.
Витягуємо із столітть
давно минувшіі провини.
А час усе вперед летить.
Що було - те вже не поправиш.
Сьогодні гляньте навкруги.
Хто був колись тобі товариш-
тепер в нацистах. Вороги...
Не бачать, що народ конає.
Сучасний свій же геноцид.
Вони ж в минулому шукають,
щоб свою сЕстру очорнить.
Я у ці ігри не встрягаю,
бо хтось із них та має зиск.
А в моім милім рідним краю
вже повна мертвих річка Стикс.
Хто вмер душею, хто для тіла
не має хліба і тепла.
Моя краіна іздуріла,
іще такою не була.
І вже ніхто, отак як завше,
не каже -лиш би не війна,
бо тисячі уже віддавших
життя синів. За що? Вина
чия? То знають добре та несила
рабам сказати разом- НІ!
Неначе люди подуріли.
Шевченко бачив наші дні.
Німі повз роскошів ідуть...
До гибелі дітей ведуть...
25 листопада 2018 р
Стикс укр
© Copyright: Евгения Кобикова, 2018
Свидетельство о публикации №118112509313
Свидетельство о публикации №118112509313
Рецензии