Як сиро й пусто на душі,
немов прийшла остання осінь,
і не спасають вже вірші,
і музика не лине зовсім,
і серце крають лемеші…
І знову хочеться за руль,
й колеса просяться в дорогу,
і вкотре доля креслить нуль…
Невже усе в догоду Богу?
Невже набив я мало ґуль?..
Чи все то невимовна гра,
котру не в силах я збагнути,
а на очах – лише мара
і душу оповили пута?!.
Чи з цим кінчати не пора?
Що скажеш, Господи?
Пора?!
25.11.2018
Невже?
© Copyright: Олександр Мачула, 2018
Свидетельство о публикации №118112502574
Свидетельство о публикации №118112502574
Рецензии
