Шумляять верби серед греблі,
від вітру хитаються,
кожну весну серцю милі
до води схиляютьсяя.
В селі стояли білі хати,
а посередині-ставок,
а наша гребля ніби мати,
єднала всіх, мов невісток.
Село з роками постаріло,
пересихав ставок,
та лише гребя залишилась
в селі на довгий строк.
Як і село, старіли верби
та відмирали без води,
на довгий час ніби перерва,
залишила сліди.
Укр. Шумлять верби
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118112402952
Свидетельство о публикации №118112402952
Рецензии