По перехрестю двох доріг
ви кожний раз ходили в школу,
та тільки я мав гіркий сміх,
що я не входив в ваше коло.
Гуртом ви йшли з свого села,
перетинали залізницю,
там ваша стежка пролягла,
а я на вас лише дивився.
Я шкодував, що я не звами,
по тій стежинці йшов до школи,
не зустрічався вечорами
та закохався як ніколи.
Весь час дивився я на вроду,
коли виходили із класу,
у теплі дні та в дні негоди
не вистачало мені часу.
Мене тримала якась сила,
що я не міг сказати й слова,
а ти мене не помічала,
була весела та щаслива.
Давно закінчилася школа,
дзвінок останній пролунав,
можливо ти мене забула,
тебе ж, весь час я пам"ятав.
Можливо й краще, що так сталось,
що кожний з нас мав свою долю,
що ми з тобою не зустрілись
і ти росла, мов квітка в полі.
Можливо й краще, що так сталось,
що кожний мас
Укр. По перехрестю
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118112306093
Свидетельство о публикации №118112306093
Рецензии