Не віриться, що пролетіло літо,
настала осінь сіра, дощова,
а мені хочкться минуле відновити,
почути твої з ніжністю слова.
Як хочеться в дитинство повернутись,
коли були бадьорі, молоді,
коли ми не могли насолодитись
чистим повітрям з запахом трави.
Ще й зараз відчуваю запах квітыів
окації, маслини, конюшини у степах,
життю своєму як колись радіти,
збирати все, що наділив нам Бог.
Лише воно, коротке ніби нива,
не відчуваэш, де його межа,
були у мене дні сумні й щасливі,
а зараз ніби щось їх стереже.
Укр. Не в1риться
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118112305606
Свидетельство о публикации №118112305606
Рецензии