Отгуляла осень... Валентина Козачук. с украинского

Відгуляла осінь, відбуяла.
Вже нема ні музики, ні муз.
В небі хмари сумно пропливали,
Мокрі, сірі, схожі на медуз.

В довгих чорних  мантіях ворони
Долучились до суддівських справ,
Довго щось кричали в мікрофони,
Вирок винесли: - Украв! Украв!

Тільки хто украв, коли і в кого? –
Дивувались горобці: - Чи чув?!
-Карл украв щось…Що нам з того? –
Сумно похитався клен й заснув.

Дріботів по стежці нудний дощик.
А за ним летів уже сніжок,
Розсипав сріблясті нові гроші.
Вибілив стежки, ставок, стіжок…

Отгуляла осень, отплясала.
Нет уже ни музыки, ни муз.
В небе грустно туча проплывала,
Мокрая, как будто груз медуз.

В долгих чёрных мантиях вороны
Там, где суд на ветках заседал,
Подолгу кричали  в микрофоны,
Приговор читая, "Крал!,украл!"

Только кто украл? -тут нет ответа
Удивлялись воробьи, - чей, чьи?
Карл украл... Но для чего нам это?
Клён зевнул, да и уснул в ночи.

Пробежал по тропке скучный дождик.
А за ним летел уже снежок,
Разбросал серебряные гроши,
Выбелил тропинку, пруд, стожок.