Згадав я ненароком дике поле,
де навкруги некошена трава,
зривали квіти на гербарій в школу,
від квітів тих кружилась голова.
Не раз тоді ходили ми на поле,
коли мені сімнадцятий пішов,
останніій рік тодіі були ми в школі
і я у квітах дівчину знайшов.
Вона була тендітна та білява,
весь час шукала в квітах сон-траву,
немов вона на мене там чекала,
все це було зі мною наяву.
Пройшли роки, забули ми про школу,
про зошити, гербарій та книжки,
та тільки не забули ми про поле,
яке у нас, лишилось на віки.
Укр. Згадав я ненароком
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118112303279
Свидетельство о публикации №118112303279
Рецензии