Крок за кроком...
В незмінному є випадкове.
Хтось згадає про фініш, хоча...
Ти - це ти?
Чи мовчання, закохане в слово без Слова,
що у тобі себе намагалось знайти?..
Крок за кроком...
І хай відображення зтануть!..
Грудень поряд, а в іншому - долі нема.
І Пророк, і іуда - зі схожого клану,
і не знають, наскільки безглузда зима.
Крок за кроком...
І вирок із уст перетятих
безумовним «навіщо?»...
Хрещений?!..
Та да...
Але певно, хрещений якимось вар‘ятом,
що не знає про те, як приходить біда...
Крок за кроком...
Я знав...
Я сховався у ранок
від прискіпливих в свому безумстві очей,
що мене протинають з пустого екрану,
пропонуючи всесвіт потрібних речей...
Крок за кроком...
А далі - потріпані крила
і затьмарені миті падіння у вир,
де мені навіть грудень із мрякою милий,
бо треба занадто напружувать зір..:)
Стусани долi
© Copyright: Александр Ноцкий, 2018
Свидетельство о публикации №118112207223
Свидетельство о публикации №118112207223
Рецензии