Ярослав Артимишин

На вшанування пам‘яті дорогого брата Ярослава Артимишина (28.07.1958 - 16.11.2018)

Коли смертний час прийде-
То є невідомо.
І смерть Славкова зібрала
Рідних і знайомих.

Ми зібралися сьогодні,
Та це не є не свято.
Бо нам Ярослава
Пам‘ять треба вшанувати.

Втратила родина сина,
Сина вірного Вкраіни.
Сина гідного Канади.
У скорботі вся громада.

Славко завжди за всіх дбав,
Всім завжди допомагав.
І голодним з його хати
Ніхто ніколи не тікав.

Треба душу щиру мати,
Щоб усіх нагодувати.
Всіх розважити, а потім
Посуд ще перемивати.

Завжди пильнував він хату,
Дбав за маму, дбав за брата,
І веселу вдачу мав,
Настрій гарний дарував.

Як збиралися ми файно,
І співали ми до ранку,
Святкувати ми не зможем
Цьогорічную Маланку.

Як же гарно він співав!
Козак на бандурі грав!
У басейні він купався,
Файну їжу готував.

Як він завжди цінував
Українськеє коріння.
Його завжди за Вкраїну
І душі було горіння.

Скільки митей дарував
Рідний Ярослав чудесних!
Нехай дарує Господь
Царствіє йому Небесне!

Хай простить йому гріхи
Вільні і невільні.
Він за нами із небес
Наглядає пильно.

Вже за хмарами співає,
Богу спів його лунає.
Грає на небесній лірі,
Спочиває хай у мирі.

© Svitlana Ivchenko
16.11.2018