И кажется, что счастье рядом,

Целуешь осторожно пальцы.
На столике – остывший кофе.
В окне – небесный шелк на пяльцах
И твой красивый гордый профиль.
Настойка из целебных ягод
Напомнит о горячем лете,
О том, что не случилось за год…
В хрустальной вазе на буфете
Бессмертников огонь остывший,
Поблекли как мои надежды.
Весь месяц мне казался бывшим,
А поцелуй горяч как прежде.
Все впереди – весенний вечер,
Где небо вышито стрижами,
Где ветер задувает свечи,
Чтоб насладиться миражами.
И кажется, что счастье рядом,
Что солнце – лотос в водной сини,
Что облако над старым садом –
От нашей ссоры прошлой иней.
12.04.2018 г.

Перевод Валентины Лысич

Так сторожко цілуєш пальці.
На столику – холодна кава.
Надітий шовк небес на пяльці
В вікні, пряма твоя постава.
Настоянка з цілющих ягід
Про тепле нагадає літо
І нездійсненний в рік той захід...
У кришталевій вазі – цвітом
Безсмертників вогонь остиглий,
Як збляклі всі мої надії.
Минувший місяць – надто згірклий,
Та поцілунок мружить вії.
Попереду – весняний вечір,
Де небо вишито стрижами.
Де вітер рветься все до втечі,
Щоб мiлуватись миражами.
Здається, щастя поряд – градом,
Що сонце – лотос в висі синій,
Хмариночка над старим садом –
Від сварки нашої – лиш іній.