Зорі - то скуті морозом озера.
Крига там сяє, виблискує сніг.
Неба глибока порожня печера...
Котиться зірка з неба до ніг.
Враз перечепиться за огорожу -
В сад як у ясла тихо впаде.
Вітами ясени мов перехожі
Ловлять у сутінках пасмо руде.
Сяє крижинка у пастці порожній,
Погляд хвилюється, серце - у щем.
Містом останній іде подорожній...
Зорі на нього спадають дощем.
Про зорi i дощ
© Copyright: Лика Поо, 2018
Свидетельство о публикации №118112107226
Свидетельство о публикации №118112107226
Рецензии