То було восени

То було восени. Вже мабуть на Покрова.
Десь у полях, у дичині, де зась ловить мережі, 
Бо кілометри й километри до стільниковой вежі,
Став віз, що віз звідкудись дрова. 
Дорога грунтова, звивалась як локшина
Обісторонь. Десь на середині путі. 
Водій, не молодий вже циган, у задуму, ногою б'є по шині. 
Стаю, питаю, чи йому не треба підвезти. 
А він, примруживши однеє око, 
Заклавши великі пальці за ремінь, 
Так усміхається широко. 
Ні, каже, став перепочить. Бо здалечінь
Везу ці дрова. Бо я сьогодні черговий. 
Отаман повелів обов'язок нести
Розвозу дров, бо я, той, фаховий
Водій кобили. А ще вести
Документацію: кому й за скільки. 
Та витрати на те, що конний. 
Й мені на чай з горілкою, бо я кричу, не знамо скільки 
В рекламних цілях. Отакий маркетинг маю я кухонний. 
А й котрий той заплатить, можу  покидать
З вантажівки, хоча не та вже спина:
Як молодий, то був я вищий на сантиметрів п'ять. 
Ціна? Одинадцять - в' язанка. Та хоч, можу уступити гривню? 
А ось що, коли випадок, приєднуйся до мен перекусити. 
Маю я ненависть їсти, як бовтанка. 
Отож стаю у полі. Отак і ситий
І на красу подивлюсь. Бо така
Краса, що ситий лиш самою тишей. 
І справді. Он, обабіч, молодий горіх, рогатий олень, 
З пустих граблів покидав легкий лист. А його вище 
Прозоро-синє небо. А навкруги лиш поле
На міліметр лиш не достає до неба. 
В полях лише солома, на пагорбах зелена кропива. 
В повітрі асиметрія запаху. Арба
Рослинним і тонким смаком деревини, із поля розлива 
Чорносливний  ледь чутний присмак чорнозему, 
Терпкий відтінок конячого поту. 
Але понад усім товстий тяжкий, що зводить з розуму, 
Підземний запах листопаду й осінньої дрімоти. 
Ми мовчки сіли на узбіччі. Мій новий товариш настелив фартух 
Не новий, але охайний. 
Дістав курятину у фользі і хліб, такий же свіжий, що аж дух
Від нього плинув. Розрізав усе файно. 
Я термос вийняв із ранковим лате, 
Якісь дрібні солодощі, і навіть, феномен! 
Великий, страшний і зім'ятий 
Томат, під котрий підстелив рекламний каталог Ейвон,
(То зручно, щоб начинкою не заплямити фартух). 
І так на двох, як самих рідних серед суцільної землі, 
На нас зійшов святий блаженний дух, 
Як на святих, серед пустих полів.