Юрiй Лазiрко та яка Переклад iспанською

    la que   

la
que perdio la esperanza 
en el paso firme
en el toque suave
y la palabra ponderada

que perdio sus alas   

se esta preparando para convertirse
en el soporte
para si misma
cartelera
de fuerte espiritu
pendrive de los suenos
que casi se estaban cumpliendo
y se deshicieron
en besos-perlas
por los callejones
de su alma
no habituada al paramo

y este paramo
ya esta en la conversaci;n
en los acontecimientos    
la expresion facial
como el dolor
calmado con analgesicos
o la tranquilidad
robada por un disparo

y donde esta aquella tranquilidad
que tiene que agarrarse a un clavo ardiendo 
no es mas
que una astilla de la goleta 
que no puede de ningun modo
llegar a la orilla
para que
ya que son
compa;eros de paramo
en el tango de la soledad unilateral
tan elegante
hasta quedar inconsciente   

tambien
esta acostumbrada
a las rutinas y rituales
por eso
condecorada por las etiquetas
alimentada con suenos
se afeita               
para no avergonzarse
desnudandose
arranca
para saborearla
sonriente
para enmascararse 
la inseguridad
y encender las chispas
en la pradera de los ojos

alli algun dia
surgira el camino
y hara rodar por el algo similar
al campamento gitano
impetuoso
pero nativo
intacto
pero conocido 
hasta la piel de gallina

y sera
el paso
mas firme por las dudas atormentadoras 
y el tacto sera
una mariposa
con alas inmensas
y las palabras
sabran su sitio
y seran cometido
pero lo mas probable es que   
se consideren
como vacias

entonces ella
compartira su propia felicidad
con Dios
y Su mundo
atrapara con alas de mariposa 
el misterio de la vida
que destruira el paramo
y traera la paz
alegrar su esperanza para el futuro
porque no hay nada mas majestuoso
entre la gente
que tener esperanza
y
ella se esta preparando para ser
madre               

12 de Septiembre de 2017



      та яка

та
яка зневірилась
у твердий крок
у легкість дотику
і виваженість слова

обезкрилена

вона готується стати
опорою
самій собі
афішею
сильної духом
флешкою мрій
які мало не збулися
і розсипалися
поцілунками-намистинами
по закутках
її незвиклої до пустки
душі

а та пустка
у розмові
у течії подій
у виразі обличчя
мов затуплений анальгіном
біль
чи окрадений пострілом
спокій

а де  той спокій
щоби за якусь волосину тримався
так собі
уламок розбитої шхуни
який ніяк не може
прибитися до берега
та й навіщо
вони
партнери з пусткою
у витонченому
до втрати свідомості
танго однобічної самоти

а ще
вона призвичаєна
до рутин і ритуалів
тому
обвішана ярликами
виношена мріями
виголює
аби не було соромно
оголити
висмикує
аби смакували
усміхається
аби замаскувати
непевність
і запалити вогники
у прерії очей

там колись
визріє дорога
і прикотиться щось схоже
на циганський табір
шалене
але рідне
непочате
але знайоме
до гусячої шкіри на тілі

і стане
крок
твердішим за розхитаність вагання
а дотик
метеликом
з неозорими крильми
та й слова
знатимуть своє місце
і міру
і швидше за все
рахуватимуть  себе
зайвими

тоді вона
поділиться власним щастям
з Богом
і Його світом
зачерпне метелика крильми
життя таїну
яка руйнуватиме пустку
і приноситиме спокій
звеселяючи надію на прийдешнє
бо немає нічого більш величнішого
посеред людей
аніж сподіватися
у
вона готується стати
матір'ю

12 Вересня, 2017 

 
      http://www.stihi.ru/2017/09/12/7053