Не приживалась ружа у садку.
Гордилась, що привезена здалеку.
Відвів ій гарне місце в холодку
садІвник, що любив іі і плекав.
Щоби рожевих щічок не спалити,
струмковою водою поливав.
Для неі купу невідкладних справ
лишав, щоби у довгій свиті
квіток і інших руж чудових
вона прижилась, була як своя.
Одного ж роду й однієі мови!
Одна красою здружена сім'я.
Та ружа чахла, мліла, не росла...
І, втомлена погордою своєю,
зав'яла тихо. Наче й не була..
Лиш садівник сльозу зронив за нею..
12 листопада 2018 р
Ружа укр
© Copyright: Евгения Кобикова, 2018
Свидетельство о публикации №118112102277
Свидетельство о публикации №118112102277
Рецензии