Осінній сум...дождлива туга
у серці шпичку повертає.
А сірі дні прямують цугом
й здається, що не буде краю
похмурим дням і думам чорним,
що як круки навкруг обсіли.
Все падає в осіннє горно.
Та чи буде для нього сила
все переплавити у краще?
Відлити хоч шматочок сміху
чи невеличку кульку щастя
із радості. Для нас на втіху...
Осінні дні... думки недобрі..
дощі нещадні безупину...
Десь вдалині рожевий обрій,
лиш почекати... Рік чи днину?
Та час тут зовсім не причому,
і осінь зовсім тут не винна.
Щемить у грудях серця втома
із тугою наполовину.
Повіки хочеться зімкнути...
і пальці в вуха, щоб не чути,
не бачити осінню скруту...
забути все... навік...Заснути...
13 листопада 2018 р
Осенняя печаль укр
© Copyright: Евгения Кобикова, 2018
Свидетельство о публикации №118112102261
Свидетельство о публикации №118112102261
Рецензии