Закриваючи очі, стримавши подих,
До тиші прислухаюсь серцем,
У темряві ночі, сяє мов сполох,
Твоє почуття, що кличе до себе.
Не мов гул від дощу, не мов брижі води,
Від тебе до мене летять ті слова,
Наче я не почув, наче знов не відчув,
Благаю повторюй їх знову, та знов.
Твій погляд згадав, та мед на вустах,
Який на моїх залишився,
Мій розум пропав, спокій серця відняв,
Та час назавжди зупинився.
Натхнення моє, та радість життя,
Зігрію долоні твої,
Тепер в мене є, палке почуття,
Дарую серце тобі.
11 ноября 2018
Кохання
© Copyright: Вячеслав Катренко, 2018
Свидетельство о публикации №118112003847
Свидетельство о публикации №118112003847
Рецензии