Мій край охоплений вогнем
І всюди чутно лязгіт зброї.
Неначе чорт пройшов конем
І забажав нашої крові.
В своїй країні - ми в полоні.
Про нас забули вже давно.
Ми перед ними на долоні.
Вони нас топчуть у багно.
Хтось їде, ось, на заробітки,
Щоб годувать свою сім'ю.
Як будуть жити наші дітки?
Пригрівши на грудях змію.
Цим все одно, що з нами буде.
Їм все одно, що з нас робить.
Агов! Та схаменися ж, люде!!!
А він не чує та й мовчить
Роздум
© Copyright: Максим Сырко 2, 2018
Свидетельство о публикации №118112001983
Свидетельство о публикации №118112001983
Рецензии