Володмир Висоцький Вже вкотре знову вдарило в озно

В.Висоцький "Вже вкотре знову вдарило в озноб"

Вже вкотре знову вдарило в озноб,
Гуркоче серце, наче в бочці камінь, -
В мені живе кудлатий злісний жлоб
З чіпкими, мозолястими руками.

Помітивши, як мучуся я з ним,
Замимрять друзі: "Скоро загуляє", -
Мені з ним тісно, з упирем оцим!
Він кисень замість мене знов ковтає.

Він не двійник, й моє не друге "я" -
Дурня усе, бо це - не по козацьки, -
Він плоть і кров, погана кров моя, -
Таке не снилось навiть і Стругацьким.

Чекає, як закiнчу оберт свiй -
Рядок він виведе, немов я став чужинцем, -
Розважливим, жорстоким, наче змiй,
І всіх продам - гуртом і поодинці.

А виправдань не стану я шукать -
Нехай життя, розтанув, вислизає, -
Собі ж i мить не буду вибачать -
Коли мене раптово вiн здолає.

Але зібрав ще залишок я сил, -
Його крива не вивезе, я знаю:
Отруту в вени i в горлянку заливаю,
 Жери i здохни вже - тебе перехитрив!

- переклад Володимира Туленка

*****

В.Высоцкий "Меня опять ударило в озноб"
 
Меня опять ударило в озноб,
Грохочет сердце, словно в бочке камень,—
Во мне живёт мохнатый злобный жлоб
С мозолистыми цепкими руками.

Когда, мою заметив маету,
Друзья бормочут: "Скоро загуляет",—
Мне тесно с ним, мне с ним невмоготу!
Он кислород вместо меня хватает.

Он не двойник и не второе "я" —
Все объясненья выглядят дурацки,—
Он плоть и кровь, дурная кровь моя,—
Такое не приснится и Стругацким.

Он ждёт, когда закончу свой виток —
Моей рукою выведет он строчку, —
И стану я расчётлив и жесток,
И всех продам — гуртом и в одиночку.

Я оправданья вовсе не ищу —
Пусть жизнь уходит, ускользает, тает,—
Но я себе мгновенья не прощу —
Когда меня он вдруг одолевает.

Но я собрал ещё остаток сил,—
Теперь его не вывезет кривая:
Я в глотку, в вены яд себе вгоняю —
Пусть жрёт, пусть сдохнет — я перехитрил!

1979