Монолог iз собою
У вирі гадок і стихій.
Сьогодні я буду відверта,
Стаю із думками у бій.
Ти думаєш вірші - це жертва,
Натхнення, любов звідусіль?...
Насправді я горда і вперта
А вірші - прихована ціль.
Шукаю рядки ідеальні,
А потім пишаюся "мій!"
"Це мої слова, не загальні..."
Насправді ж словесний кукіль...
Тут сейфи моїх негараздів,
Мільйони піднесень, падінь,
Це мрії, що в хмарах зав'язли,
Це подих життя і надій.
Навіщо чужого нещастя,
Навіщо прихований біль,
Вагання, страхи... А не краще
Сказати людині: " Радій!"
Не вішати ношу на інших,
Свій ніс задираючи вверх.
Вкладати у вірші щось більше,
Над своїм ниттям брати верх.
Свидетельство о публикации №118111907587
Геннадий Анненков 68 04.01.2019 08:43 Заявить о нарушении