Мати.
Старенька мати бiля хати
Присiла трохи вiдпочить,
А жовтий лист кружляв i падав,
I задрiмала в якусь мить.
I снится їй – Весна на дворi,
Детячий гомiн на дворi,
Сади цвiтуть, спiвають в полi,
А в вуликах гудуть рої.
I знову чоловiк жартує,
Хоча сказала – Вiдчепись!
Але ж нi каплi не жалкує
Що одружилися колись…
Повiяв вiтер з рiчки сильний,
I тут прокинулась вона,
Навколо тихо. Озирнулась.
I зрозумiла – знов одна.
До ночi за столом сидiла,
Перечитала всi листи:
Дочка приїхати хотiла,
I син питався - Як там ти?
Писала вiдповiдь до ранку:
- Здорова, все у мене є,
Зайде сусiдка зпозаранку,
Що сумувати не дає.
Для любих внукiв на цукерки
Дiстала сотню, вклала в лист…
А сльози капали на хустку,
- Коли ж приїдуть у вiдпустку?
10.09.2017
Старенька мати
© Copyright: Людмила Роман Костенко, 2018
Свидетельство о публикации №118111809737
Свидетельство о публикации №118111809737
Рецензии