Полотно... Маргарита Метелецкая

                Вольный перевод с украинского:

С утра заделье будет, нужно полотно
создать – картина есть пока в воображенье…
Мазок-другой, потом ещё… И вот оно,
моих фантазий колдовское отраженье…

В оттенках красок Осень плещется огнём
и дирижирует нарядным, звонким хором.
Нырну в неё – и вместе в Вечность сиганём –
ведь вечность рядом, вон за тем забором…

На этом полотне так радостно дано
помолодеть, убрав морщины-кракелюры,
отмыть неясности, клеймённые давно,
загрунтовать грехов давнишних авантюры...

Муштрую кисточку, гоняю взад-вперёд,
разбурканную память собирая
туда, где радость леденцовая цветёт
на аксамите преданного Рая…

Там пахнет чабрецом родимый городишко...
Там завтрашних потерь страшишься ты не слишком…

                Оригинал: http://www.stihi.ru/2018/10/20/2205

     Візьму в роботу вранці файне полотно –
     Помічу будучну картину лиш в уяві...
     А далі – тіні, перший колір – і воно
     Так смачно й тонко відобразить мрії мляві...

     На фарбу – фарба... Й Осінь дихає вогнем,
     Непроминаючим, тремким і ніжним злотом... –
     Занурюсь в неї – разом в Вічність ми гайнем,
     Що поруч сяє, за сусіднім плотом...

     На цьому полотні так радісно дано
     Відмолодитись, знявши віку кракелюри,
     Відмити каламуть, осуджену давно,
     Замалювать колишні, грішні авантюри...

     І довго пензлем муштрувати буду я –
     Розбурхана хай згадка заглядає
     В роки льодяників, що так пахтять здаля,
     На оксамиті згубленого Раю...-
    
     Там пахне чебрецем моє маленьке місто...
     Ще ніжні кольори... життєвого намиста...
_________________________

Яндекс-картинка