Попри все ти її кохаєш,
Попри зради,образи і біль,
Пробачаєш усе, чекаєш.
"Чи не мало моїх зусиль"-
Розмірковуєш наодинці,
Прислухаючися до тиші.
Все б хотів ти віддати жінці,
Що ось ось і тебе залишить.
Що ось ось і тебе забуде,
Що не хоче і їй не треба.
Ти шукаєш її усюди,
Ти питаєш порад у неба.
Тільки Всесвіт тебе не чує,
Або чує, але навчає.
Може, він тебе загартує,
Може, він щось в тобі зламає,
Загострить твої серце й розум,
Дасть натхнення тобі творити,
Час лікує, осушить сльози,
Зможеш зрештою відпустити.
Зможеш зрештою, але зараз
Б'єшся з відчаєм за кохання.
Як не бийся, воно не склалось,
Та в житті воно не останнє.
Не последняя
© Copyright: Марина Панфёрова, 2018
Свидетельство о публикации №118111608871
Свидетельство о публикации №118111608871
Рецензии