Так крихко...
Чогось би й бажав по вечері
для власної втіхи...
Прозора земля
давно обіцяла про згадку в етері,
та знов обдурила свого короля.
Так-так, я - король.
Я - реальний володар
осіннього листя і співу вгорі,
що просить для вранішніх справжньої вроди,
нехай навіть вранішні нині старі...
Дивись, перехожий, нитками-дощами
ці вічні малюнки пришиті до нас,
розчинених врешті простими речами
у часі...
Так-так...все вирішує час.
Закони початку...
Безглуздя фіналу...
Нікому...нікому без сліз не дійти
до щастя, що доля вночі малювала
на хмарах, де світ поглинає світи...
І знову між люди...
І знову панянки
шукатимуть цноту в глибинах дзеркал...
Так крихко...
Чогось би й бажав за сніданком,
та, певно, за втіхою зник ідеал..:)
Sounds without sounds
© Copyright: Александр Ноцкий, 2018
Свидетельство о публикации №118111402846
Свидетельство о публикации №118111402846
Рецензии