Иногда хочется сочинить какую-нибудь ерунду -
липовый мёд, поцелуй меня, обними....
/Ирина Рыпка/
Чомусь сердита, як пантера,
як жук, павук, оса, курча ...
Читатиму лиш те, де тема
рубає, ріже, б`є з плеча!
Бо куд-куди не гляну оком,
сумують: "осінь... небо... зір..."
і лине патока потоком,
неначе сель на схилах гір.
Дитятки од поезій гарних
співають про любов і зло,
полощуть золото безкарно
і срібло слова...
слова...
сло...
Вітри вже злі, і дмуть в вітрила,
бо справді осінь, листокруть,
і я співаю: "Друже милий,
кохай без тями, просто - будь..."
Чомусь сердита, як пороша,
що дме у вічі. Як зима
схолону, бо нелегка ноша
читати, де душі нема.
Є.
Раптом Рыпку упіймала,
де слово-срібло ніж гострить,
і розрізає, і торкає
тисячоліття, день, і мить,
і одночасно та об"ємно
вливає в кров вогонь життя.
Читатиму таке, напевно,
з серцебиттям.
сердито
© Copyright: Наталья Книжник, 2018
Свидетельство о публикации №118111401285
Свидетельство о публикации №118111401285
Рецензии