Схололи ночі.
Віриш? не знайду
причину усміхатись натщесерце,
бо знати хочу:
оминем біду,
оту біду, що сумом розіл`ється
по тиші небуття,
по капілярам тиші,
що поглинає світло і життя,
нагадує, що смертні ми,
і грішні.
Я жду листа...
Та память засина:
листи своє одгомоніли,
досить
розповідати, що прийде весна
на листовинні,
що дарує осінь.
На згадку нині надсилають вість,
озвучену хіба що словом "люба".
Схололи ночі...
Та зігріє гість,
цілунком.
Бажано - у губи.
схололи...
© Copyright: Наталья Книжник, 2018
Свидетельство о публикации №118111401260
Свидетельство о публикации №118111401260
Рецензии