Не руш... Маргарита Метелецкая
Не тронь, печаль, надежды шаткий мост,
Оставь хоть горстку сказок мне осенних!
Смотри: стою под листопада сенью,
Случайностям отдав удачу в рост…
Раздетые деревья и поля
Покорно выступают из тумана,
Законам подчиняясь неустанно
Природы, – Бог поскольку у руля.
Он Мир ведёт дорогою Добра,
Рождая в далеке неизмеримом
Ростки Весны, что в срок свой, пилигримом
Придёт к теплу жилищ из-за Днепра –
И зла прервётся пошлый маскарад,
И свет Любовь прольёт из-под пера…
Оригинал: http://www.stihi.ru/2018/11/08/3019
Не руш, печаль, хистких моїх надій,
Моїх казок розчулених осінніх –
Тепер стою у листопадних сінях
Й чекаю тільки радісних подій...
Роздягнені дерева за вікном
Покірно виринають із туманів –
Природі виконання притаманні
Законів Божих... Бог бо за стерном
Наш Всесвіт чинно хилить до Добра
Й зароджує у далечі незмірній
Всі паростки Весни, що безопірно
Прийде до теплих хат із-за Дніпра –
Зірветься Зла глумлива машкара
І скресне світла радість з-під пера...
Свидетельство о публикации №118111307165