Життя котилося в низину
поволі... злетів не було...
здобуток - світлий усміх сина...
і вимираюче село,
зі мною котиться неспішно,-
самітні хиляться хати...
не відають про все те вишні,
готові щовесни цвісти,
і наливатись, червоніти
та врешті сипатись в траву...
на осінь повертає літо,
а не з життям на рандеву.
Останні б загубила сили,
униз летіла стрімголов...
але синочка усміх милий
земне тяжіння поборов.
Усмiх
© Copyright: Ева Сокол 2, 2018
Свидетельство о публикации №118111306248
Свидетельство о публикации №118111306248
Рецензии
Так зрозуміло:
"Останні б загубила сили,
униз летіла стрімголов...
але синочка усміх милий
земне тяжіння поборов".
Нехай цей усміх завжди поряд!
Анна Стефани 2 16.11.2018 08:08 • Заявить о нарушении
"Останні б загубила сили,
униз летіла стрімголов...
але синочка усміх милий
земне тяжіння поборов".
Нехай цей усміх завжди поряд!
Анна Стефани 2 16.11.2018 08:08 • Заявить о нарушении
Дякую, Анечко! Він не дає опускати руки...
Всього Вам найліпшого!
Ева Сокол 2 16.11.2018 08:57 Заявить о нарушении
Всього Вам найліпшого!
Ева Сокол 2 16.11.2018 08:57 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.