Мене в спину нiхто не гука... Вiкторiя АбуКадум

  Перевод с украинского

      Оригинал:

Мене в спину ніхто не гукає, спинитись не просить,
Не тримає ніхто, не тримаю нікого — іду,
Від усіх і усього тікаю в непізнану осінь,
В незнайому нікому, в нову і таку молоду...
Я іду, лиш нікуди не дінусь з цієї планети,
Жінка ж — точно спинюся між золота я і намист...
І якщо дорога; вам — то й там ви мене здоженете,
Віднайдете сліди, доки їх не сховав жовтий лист...
Між прогірклих туманів шукайте, я буду між ними,
І між ініїв перших, хистких, нетривалих, вночі...
Поміж бабиних літ, що тікають у дідові зими,
У відкритому небі, яке не замкнули ключі,
Заблукаю я десь між його несолодкої вати,
Між мінорних симфоній дощу у густому саду...
Завтра осінь, прощаюся тихим ласкавим: "Бувайте..."
Вам потрібна — знайдусь... А своїх дорогих я знайду...

(с)Вікторія Бричкова-АбуКадум

   Перевод Инны Гавриловой

Не окликнет вослед,   задержаться никто не попросит,
И не держит никто, да, и я не держу -  прочь иду,
Ото всех и всего я бегу в незнакомую осень,
Молодую,   что лик не открыла ещё никому.
Не уйду за пределы, останусь в планетной орбите,
Кто из женщин пройдёт мимо золота ярких монист!
Коль ещё дорога вам,  не мешкайте, а догоните,
Отыскав по следам,  если их не заткёт желтый лист...
Средь прогорклых туманов ищите, я буду меж ними,
Между инеев первых,  живущих до нежных лучей
Бабьих лет,  убегающих в дедовы длинные зимы,
Там,  в распахнутом небе,  где нет ни замков,  ни ключей,
Заблужусь в облаках  у него,  как в несахарной вате,
Как в миноре симфоний дождя в полусонном саду...
Завтра осень...шепчу на прощание тихо:"Бывайте..."
Вам нужна  -  отыщусь...тех, кто дорог  - сама  я найду...

  11.11.2018г.