У когось тато був комірником,
у когось - мама првцювала в магазині,
а мій у злвгоді весь час був з верстаком,
поки не побіліли в нього скроні.
Ось так, весь час ми і жили
у боротьбі за виживання,
а деякі від мене відійшли,
які на краще вже не мали сподівання.
Мені також, їх всіх не менше шкода,
тих, хто тоді боровся за життя,
і відійшли від нас, тоді, коли була негода,
а в мене залишилось лише співчуття.
А скільки їх, таких самих як ми,
перенесли і біль і втрати,
лише ще й зараз ніби в дні війни,
весь час бажають щастя мати.
Укр. Поб1л1ли скрон1
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118111203596
Свидетельство о публикации №118111203596
Рецензии