Гуляє осінь на селі,
Там де народились.
Красуються тополі,
Мов до шлюбу вділись.
Над ставком верба дрімає,
Наче дівка молода.
Вона осінь зустрічає,
Вінок з листя одіва.
Стежка в полі довга в'ється,
Від села і до села.
З грудей сердце знову рветься,
Тут же молодість пройшла.
Мов по килиму із листя,
Переливами вітрів.
Світить сонце в небі чистім,
З перезвонами птахів.
Розпустило сонце коси,
На траву, що у росі.
Колись бігали ми босі,
Там оставили свій слід.
Де цвіли сади як диво,
Там де поле, там де ліс.
Там де осінь знов чудила,
Кожний з нас в селі там ріс.
Тут навчали нас любити,
Все що в памяті живе.
Щоб могли ми стежки звити,
Що в майбутне поведе.
Не зламав нам вітер крила,
Память теж не підвела.
Тих країв де нас зростили,
Не забудем, що з села!!!
ГУЛЯ ОС НЬ НА СЕЛ
© Copyright: Людмила Кравченко 4, 2018
Свидетельство о публикации №118111201627
Свидетельство о публикации №118111201627
Рецензии