Матусю рідна, вибачь сина,
Що не тримав тебе за руки,
І не побачив яка сива,
І не відчув душевні муки,
Що я не був такий уважний,
І ти так рідко бачила мене,
Ти цілувала та казала "Будь поважний",
І я казав тобі матуся все мене.
Біля порога усі очі прогледіла,
Пробачь свого матуся сина,
Що я не встиг коли ти оченьки закрила,
Побачити яка матуся ти красива.
Пробач
© Copyright: Наталья Остапенко 3, 2018
Свидетельство о публикации №118111106982
Свидетельство о публикации №118111106982
Рецензии