Перед долею безпорадними... Viktoria AbuQadoum

 
Перед долею безпорадними,
Бо навколо не ті, не ті,
Проживали життя так ладно ми,
В самоті, ой, у самоті...

І корилися, і мирилися,
Що нам діяти ще було?
Десь губилася наша сила вся,
І сивіло у тім чоло...

Що судилося — ми не відали,
Розтрачали роки з кишень...
Переле;тіли весни й літо ми,
Поодинці чомусь лишень...

І старанно мрії цуралися,
І цуралась любов земна...
Сталось так, що двом покохалося,
Коли в очі вже дме зима...

І стежинами недоладними
Обігнувши усі світи,
Ми зустрілися листопадами,
Щоби разом у зими йти...
(с)Вікторія Бричкова-АбуКадум,
Українська поезія



ПЕРЕВОД С УКРАИНСКОГО СВЕТЛАНЫ ГРУЗДЕВОЙ:


Перед долей своей растеряны:
Ну, не те же нас окружа…
Проживали мы жизнь размеренно,
В одиночестве, как ни жаль…

Упрекали всё да мирились мы –
Что же делать, коль не с руки?
Сила-силушка распылилася, 
Поседели, увы,  виски…

Что судьбой дано, мы не ведали,
А в карманах – на самом дне…
Через лета да по-над бедами,
По-над зимами  – но…одни!

У мечты были мы в немилости,
И любовь тоже – осторо'нь…
И не в сроки нам полюбилося,
Коль зима наложила бронь...

И с дорогами не заладилось:
Обогнули мы все пути.
Нынче встретились, листопадами,
чтобы в зиму вдвоём идти…


Аватар Автора оригинала